Музей “Тюрма на Лонцького”, розташований у Львові, свідчить про трагічні події минулого століття, коли ці стіни стали мовчазними свідками страшних злочинів та непохитної вольової боротьби за свободу. Будівля протягом багатьох десятиліть використовувалася різними каральними органами за різних окупаційних режимів: польського, радянського та нацистського. У цій статті ми розглянемо історію та цікаві факти про цю в’язницю.
Історія
У період з 1889 по 1918 роки, коли Львів перебував під владою Австро-Угорщини, тюрма на вулиці Лонцького була споруджена як жандармерська в’язниця. Її зведення відбулося у контексті підготовки до різко загостреного політичного клімату, який характеризувався активізацією національних рухів, зокрема українського. Саме у цей час українська інтелігенція та активісти почали активно протистояти політиці асиміляції та дискримінації, що призводило до численних політичних репресій з боку австро-угорських влад.Тюрма стала місцем ув’язнення для політичних діячів, які виступали за ідею української національної самостійності та культурного відродження. Стіни стали свідками перших кроків української національної боротьби та зазнали ударів цілого ряду політичних репресій з боку австро-угорських влад.
Далі, у період з 1918 по 1939 роки, коли Львів перейшов під польську владу, тюрма на вулиці Лонцького стала свідком жорстокого ставлення до українського населення та активних учасників українського національного руху. Польський період управління ознаменувався національно-політичними конфліктами, які призвели до масових репресій з боку польських влад, спрямованих проти української інтелігенції та активістів. Тюрма на Лонцького стала осередком політичного терору, де тисячі українців, які виступали за права свого народу та протистояли польській політиці асиміляції, були утримувані в умовах тортур та жорстокого ставлення. Під час цього періоду були здійснені масові арешти, судові процеси та засудження на довічні та довгострокові ув’язнення.
Коли Львів перебував під радянською владою з 1939 по 1941 роки, тюрма на вулиці Лонцького стала місцем жорстокого політичного терору та репресійного режиму. Після укладення Молотова-Ріббентропового пакту між Німеччиною та Радянським Союзом у вересні 1939 року, Львів був анексований до СРСР, що призвело до зміни влади та політичного курсу в місті. У цей період тюрма на Лонцького використовувалася радянськими органами влади для утримання політичних в’язнів, серед яких були активісти українського національного руху, інтелектуали та діячі релігійних общин. В’язні зазнавали тортур, фізичних та психологічних методів впливу, а також нелюдських умов ув’язнення.
У період, коли Львів опинився під нацистською окупацією з 1941 по 1944 роки, тюрма на вулиці Лонцького перетворилася на місце масових терористичних репресій та геноциду. З початком нацистської окупації у червні 1941 року, тюрма на Лонцького перейшла під контроль гестапо. Цей період став одним із найтрагічніших у історії тюрми, де тисячі людей були ув’язнені, піддані тортурам та вбивствам.
Після визволення Львова у 1944 році тюрма на вулиці Лонцького знову опинилася під контролем радянських каральних органів.Протягом наступних десятиліть, тюрма на Лонцького продовжувала виконувати роль інструменту політичного тиску та терору з боку радянських влад. Політичні діячі, активісти громадських організацій, інтелектуали та інші особи, які виступали проти комуністичного режиму, продовжували опинятися під загрозою арешту, ув’язнення та репресій.
У 1991 році, після отримання Україною незалежності, тюрма на вулиці Лонцького почала новий етап свого існування як музей та меморіал. Процес перетворення колишньої тюрми на культурно-меморіальний об’єкт був важливим кроком для збереження пам’яті про жертви політичного терору та порушень прав людини, які стали свідками страшних подій минулого.У 2009 році, тюрмі на Лонцького було офіційно присвоєно статус “Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів” що підкреслило його значення як місця пам’яті та патріотичного виховання. Музейна експозиція розміщена у 7 залах та на тюремному подвір’ї, що дозволяє відвідувачам дізнатися більше про історію тюрми, умови ув’язнення, долі в’язнів та їхню боротьбу за свободу.
Хто сидів у тюрмі на Лонцького?
У тюрмі на Лонцького сиділо багато членів української інтелектуальної. Серед них Степан Бандера та інші члени ОУН, Юрій Шухевич, син Романа Шухевича та його брат, Ірина Калинець та Іван Гель, українські дисиденти 60-х років.
Цікаві факти
Давайте розглянемо цікаві факти про це місце:
- Музей володіє унікальною колекцією експонатів, які розповідають про історію тюрми та її в’язнів. Це особисті речі в’язнів, фотографії, документи, зразки тюремного одягу та знаряддя катувань.
- Сьогодні Музей “Тюрма на Лонцького” є не просто меморіальним комплексом, а й активним осередком освітньої та дослідницької діяльності. Тут проводяться екскурсії, виставки, лекції, наукові конференції.
- Незважаючи на жахливі умови, багато в’язнів тюрми на Лонцького не втрачали віри та волі до життя. Вони організовували голодування, протести, навіть підпілля. Їхні історії свідчать про незнищенність людського духу.
- Тюрма на Лонцького має жахливу історію, адже протягом свого існування вона використовувалась різними окупаційними режимами:австро-угорським, польським, радянським та нацистським. За цей час тут загинули десятки тисяч людей.
Відвідування музею “Тюрма на Лонцького” – це можливість не лише дізнатися про трагічні сторінки історії, а й зрозуміти цінність свободи та важливість боротьби за неї.
Ціна та графік роботи
Музей відкритий:
- З 10:00 до 18:00 (вівторок – неділя)
- Вихідний – понеділок
Вартість квитків:
- Для дорослих – 60 грн
- Для студентів, пенсіонерів та дітей – 40 грн
- Екскурсійне обслуговування – 100 грн (група до 20 осіб)
Музей “Тюрма на Лонцького” знаходиться за адресою: вулиця Брюллова, 3. Контактний номер телефону: +380 32 253 67 73.
Більше корисної інформації про Львів читайте в категорії “Туризм” на нашому сайті.