Адміністративний центр Львівщини є найбільшим містом західноукраїнського регіону. Воно має глибоке історичне коріння, вважається принадним для туристів та має славу осередку культури й духовності. Подальший текст допоможе дізнатися детально проколоритний та гостинний Львів – історія міста в ньому викладена в хронологічній послідовності.
Текст також розповідає про багате архітектурними й сакральними пам’ятками та власними традиціями місто Лева в наш час та пояснює його роль у розвитку Галичини.
Що відомо про заснування Львова?
Територія, на якій виросло це місто, була заселена з давніх часів, до початку ранньосередньовічної епохи. Це доводять знайдені археологами на місці нинішнього ринку «Добробут» артефакти. Орієнтовний вік таких унікальних знахідок налічує понад півтори тисячі років.
Відомо, що заснований даний населений пункт був як оборонне укріплення. Його фундатором вважають князя Данила Галицького. Цей можновладець назвав збудовану за його розпорядженням фортецю іменем свого сина Лева.
Перша писемна згадка про неї датується 1256 роком – літопис розповідає про велику пожежу, яку від цитаделі було видно.
Хоча точна дата заснування Львова невідома, історики вважають, що цей потужний оборонний форт на для охорони рубежів Галицько-Волинської держави міг бути збудований приблизно в 1247 році.
Львів у часи Галицько-Волинського князівства
У 1272 році відповідне місто-форт набуло статусу столиці цієї держави. Зробити його в своєму князівстві Королівська Русь головним вирішив князь Лев.
Після цього дана цитадель не втратила свого значення як оборонний пункт, що протистояв нападам кочових монголо-татарських племен. Але вона перетворилася на важливий центр зміцнення держави – політичний, економічний та культурний.
Як розповідають літописні джерела, історія Львова тих часів дозволяє зробити висновок про його неабияку роль у залученні різноманітних народів та конфесій Центрально-Східного регіону Європи.
Місто активно розвивалося до 1340 року, доки не помер князь Юрій ІІ Болеслав – останній володар Держави Королівська Русь, який доводився правнуком Леву Даниловичу.
Відомо, що відповідного одноосібного господаря земель Волині й Галичини отруїли представники боярської опозиції. Такий вчинок бояр був продиктований невдоволенням політикою монарха, зокрема, його підтримкою союзу з Тевтонським орденом та Литвою.
Надалі держава ослаблювалася, оскільки місцеві бояри, захопивши владу, зосередилися на поділі спадщини. Це призвело до її занепаду.
Львів: історія міста в складі Польщі
Під польською владою воно опинялося двічі. Перший період виявися тривалим. Він охопив кілька століть та розпочався захопленням Львова в 1349 році королем Речі Посполитої Казимиром Великим.
За кілька років до його приєднання до Польщі, в 1356 році, колишній столиці Галицько-Волинських земель було надане Магдебурзьке право. Це дозволило місту Лева набути практично такого самого значення в розвитку польської державності, як і столиці королівства – Кракову.
Життя Львова за часів Казимира Великого характеризувалося його розвитком та розквітом. Місто відігравало роль важливого культурного й торгівельного центру в країні.
У цей час владою Польщі до нього активно запрошувалися колоністи з Німеччини. Внаслідок колонізації німецька й католицька частина Львова, що розташовувалися в середмісті, зростала, й відповідні етнічні й релігійні культури розвивалися. А його корінне, українське населення (русини) мешкало здебільшого на Підзамчі.
Політичні й економічні реалії змінилися в другій половині XVIII століття. Війни, що точилися в цей час, знову призвели до занепаду західних територій Польщі, центром яких було місто Лева.
Австро-Угорський період у Львові
Він тривав з 1772 по 1918 рік. Викладені в офіційних писемних джерелах цього часу історичні факти про Львів засвідчують, що рішенням австро-угорської влади, під якою місто опинилося в результаті поділу Польського королівства, всі оборонні споруди епохи Середньовіччя в ньому були демонтовані.
Колишній форпост став важливим культурно-економічним центром імперії. На місцях колишніх дозорних башт та фортечних комплексів у ньому будувалися банки й театральні заклади, готелі, гральні та прибуткові будинки, а також різні промислові підприємства.
Тоді ж у місті була прокладені водопостачально-каналізаційні комунікації. За цих часів у місті Лева була збудована під річкою Полтви головна вулиця, що нині називається проспектом Свободи.
За панування Австро-Угорщини цей населений пункт отримав характерну архітектуру, яку й досі зберіг та демонструє Львів старе місто – історія зберегла деякі витвори зодчества дотепер. Ці старовинні будівлі стали частиною його обличчя.
З кінця XVIII до початку ХХ століть львівське населення виросло майже в десять разів, з 20 до 200 тисяч. Місто стало третім за значимістю культурним та науковим центром держави, поряд з Віднем та Прагою. Відповідний статус воно зберігало до розпаду імперії, який стався в 1918 році.
Львів у ХХ столітті (1918-1945 роки)
Буремні події його охопили 1 листопада 1918 року. Тоді влада була захоплена українцями й відбулося проголошення ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки).
Хоча відповідний повстанський рух був придушений поляками, він відіграв вагому роль у соборності України й історії української державності міста. Українців змусили відступити поляки після жорстокої битви за Львів, що тривала з 2 по 22 листопада.
Історики цей тритижневий період називають польсько-українською війною, під час якої на міських вулицях точилися кровопролитні бої. Зрештою полякам, які організували опір, вдалося взяти місто штурмом.
З 1918 по 1939 рік Львів став частиною Польщі вдруге. Але й у ці непрості часи він фактично був осередком українського національного життя та культури.
У 1939 році місто Лева увійшло до складі радянської держави згідно з пактом Молотова- Ріббентропа. Це поклало початок у ньому жорстоких репресій та депортацій.
Після окупації гітлерівськими військами було знищено понад 100 львів’ян-євреїв. На міській території розташовувався Янівський концтабір та гетто.
Звільнений Львів від нацистів був на початку 1944 року радянськими військами.
Львів після Другої світової війни
Наслідком остаточного переходу міста під владу комуністичного режиму стала кардинальна зміна його етнічного складу.
Переважною частиною населення Львова стали українці. Більшість поляків його залишили, в тому числі в результаті примусових депортацій. Скоротилося в рази і кількість місцевих євреїв, які в довоєнний період складали майже третину населення міста.
Чисельність українців-львів’ян зростала за рахунок новоселів, які приїздили з інших регіонів радянської країни. Це були як прості робітники, так і чиновники. Таким чином, етнічна структура міста зазнала кардинальних змін.
У роки війни багато об’єктів міської інфраструктури постраждало як від німецьких, так і від радянських бомбардувань. Його аеродром, головний вокзал та чимало ключових об’єктів цивільної інфраструктури, розташованих на вулиці Степана Бандери й Городоцькій, довелось відбудовувати.
Чимало історичних та архітектурних пам’яток виявилися втраченими. До їх числа варто віднести пасаж Міколяша та дикастеріальнйи будинок на Театральній.
За часів СРСР у Львові відновлювалися переважно цивільні споруди, а реставрація пам’яток сакрального зодчества відкладалася або затягувалась на десятиліття.
Нове міське середовище почало формуватися під впливом радянської ідеології, а колишня єврейська та польська ідентичність міста виявилася практично стертою.
Сучасний Львів: культура, архітектура й туризм
Після здобуття Україною Незалежності це місто стало центром динамічного культурного життя, що вражає багатством історичної спадщини, великою кількістю осередків духовності та безмежністю простору для активної й бурхливої громадської діяльності.
Найбільш принадними для мандрівників та культовими є такі його локації як Оперний театр, собори та костели, музеї та Площа Ринок.
Щороку у Львові, який повернув собі статус провідного освітньо-наукового центру в західноукраїнському регіоні, проводиться понад 100 тематичних фестивалів та інших розважальних масових заходів. Вони мають різну спрямованість – від мистецької та історичної до гастрономічної.
Туристи приїздять до центру Львівської області, щоб оглянути його численні архітектурні пам’ятки і розкішні й величні храми, які стали відображенням багатонаціонального минулого Галичини.
Одним із культових закладів мистецтва вважається Львівський театр опери та балету. Архітектурною візитівкою міста є монументальний неготичний костел Ольги та Єлизавети, колоритне Підзамче демонструє туристам креативний арт-простір, а Шевченківський гай є скансеном, що захоплює старовинною дерев’яною архітектурою сакральних будівель і дозволяє дізнатися більше про побут наших пращурів.
Цікаві історичні факти про Львів
Можна навести чимало доведених науковцями відомостей, які засвідчують неабияке значення міста Лева в історії, розвитку культури та науки.
Воно стало місцем таких визначних подій:
- друку першої української книги – це видання «Апостол» надрукували в львівський типографії в Івана Федорова в лютому 1574 року;
- відкриття першого українського театру – його перша вистава відбулася в 1864 році в Народному домі;
- відкриття першого відділення пошти європейського зразка (воно було започатковане італійцем Робетрто Бандінеллі в 1629 році);
- побудови перших залізничних колій – вони сполучили Львів з Перемишлем у 1861 році;
- підняття в повітря першої кулі для подорожей (1784) – творцями такого винаходу стали брати Монгольф’єр;
- запалення першої в світі гасової лампи – у 1853 році це зробили львівські фармацевти Ігнатій Лукасевич та Йоганн Зег.
А ще Львів є рекордсменом серед українських міст за кількістю музеїв і кав’ярень та місцем виробництва найсмачнішого в Україні шоколаду.
FAQ: запитання й відповіді
Скільки скульптур левів в обласному центрі Львівщини?
За оцінкою фахівців, скульптурних зображень, гербів та статуй, що зображують цю горду тварину-символ міста, у Львові налічується приблизно 4,5 тисяч. Виготовлені вони з каменю та металу.
Чи змінював Львів колись свою назву?
Так, за часів його належності до Австро-Угорщини воно називалося Лембергом. Так німці адаптували відповідну назву до своєї мови. У деяких джерелах XVI століття назва міста звучить як Львівгород.
Які львівські будівлі є найвищими?
Серед міських храмів найбільшу висоту має церква святих Ольги та Єлизавети – вона заввишки 88 метрів.
Найвища житлова будівля знаходиться в житловому комплексі ЖК Avalon Up (район Сихова) – висота цієї багатоповерхівки сягає 93 метри.
Скільки туристів приймає Львів щороку?
Точних даних про це немає, проте розповсюджена думка, що в останні роки місто відвідує щорічно до 1 мільйона гостей.
Як львівські кав’ярні найпопулярніші?
До цих закладів варто віднести атмосферні локації «Львівська копальня кави», «Львівська майстерня шоколаду», а також кав’ярню-музей «Фіксаж» та колоритне кафе з ексклюзивним інтер’єром «BROWN».
