Гостей, що приїздять до міста Лева залізницею, здалеку стрічає дивовижної краси костел, що знаходиться на площі Кропивницького.
Костел Ольги і Єлизавети, історія якої не надто древня, але досить цікава. Про те, коли та за яких обставин будувалася та реставрувалася ця греко-католицька святиня, що наразі є одним із символом Львова, які архітектурні відмінності характеризують її, можна прочитати далі.
Початок історії будівництва костелу
Задум звести відповідний костел мав місце ще наприкінці ХІХ століття. Підґрунтям для виникнення даної ідеї стала раптова смерть австрійської імператриці Єлизавети. Ця коронована особа, яку в родинному називали іменем Сісі, яка була дружиною імператора Франца-Іосифа й предметом обожнювання підлеглих кайзера, трагічно загинула від руки італійського анархіста.
Водночас своєю назвою храм Святих Ольга та Єлизавети зобов’язана імені католицької святої, що доводилася рідною тіткою дружині князя Льва Констанції.
Початковий план передбачав зведення цього парафіяльного храму в західному передмісті Кракова, де на той час активно велося будівництво.
У 1894 році був створений спеціальний комітет, що мав зайнятися організацією відповідних будівельних робіт. Дозвіл на їх проведення був наданий цісарем. Для забудови була виділена в районі площі, що на той час мала назву Соляної, територія площею приблизно 2100 м². Кількома роками пізніше комітетом для розширення відповідної ділянки було докуплено ще близько 400 м².
Верхівка католицького духовенства мала на меті побудувати латинську церкву, яка б підкреслювала польське обличчя міста й затуляла собою в районі львівського залізничного вокзалу собор Святого Юра, що на той час був греко-католицьким.
Не легкий шлях від проєкту до будівництва
Конкурс на найкращий архітектурний проєкт на створення такої культової споруди як храм Святих Ольги і Єлизавети, оголосили навесні 1902 року.
Кошторис будівництва мав обмежуватися 700 тисячами злотих римських, не рахуючи вартості робіт з упорядкування території та внутрішнього декору.Кошти були доброчинними внесками міських залізничників. Переважна більшість цих меценатів мала польську національність.
Згідно з висунутими умовами, церква повинна була вміщувати загалом до 2200 парафіянин, включати 500 місць сидячих й відповідати архітектурному стилю ранньоготичному або пізньороманському.
Серед 19 проєктів, що взяли участь у конкурсі, переможцем журі визнало саме роботу професора Львівської політехніки Теодора Тальовського, якого свого часу навчав видатний зодчий Юліян Захарієвич.
Очільниками будівельних робіт стали інженери Кароль Ріхтман та Ян Новорити. Копати рови під фундамент робітники почали восени 1904 року, і рік потому архієпископом Юзефом був закладений перший наріжний камінь майбутньої святині.
Будівництво фасаду костелу тривало майже 4 роки. Завершилося воно в 1908 році, в серпні.
Упродовж трьох наступних років майстри покривали дахи храму. У 1910 році було встановлено на його дзвіниці три дзвони, виготовлені ливарною компанією Фельчинських. 1911 року фірмою, очолюваною Антонієм Барщевським, було розпочато мощення підлоги.
Зведення кам’яних віконних заповнень з масверками виконувалися майстрами з Миколаївщини. Керував цими роботами Яків Миханів. Скляні вікна храму та рами для них виготовила львівська майстерня Фелікса Ґретхеля.
У жовтні 1911 року церква була освячена, хоча на той момент внутрішні роботи ще не добігли кінця. Фактично витрати на будівництво церкви загалом перевищили попередньо намічений бюджет приблизно вдвічі.
Добудова та оздоблення костелу до початку Другої світової війни
Коли почалася Перша світова війна, з храму реквізували три дзвони й мідну бляху. Майже на 10 довгих років роботи з виготовлення вівтарів були припинені через заборону. До 1923 року, доки не був отриманий дозвіл на їх виконання, в приміщенні церкви знаходилися первісні вівтарі, які свого часу побудували як тимчасові.
Три роки потому у святині з’явився орган, виготовлений братами Бернацькими. Цей музичний інструмент вражав своїми габаритами й був у Польщі одним із найбільших.
До 1930 року завершилося будівництво головного вівтарю – тепер він став мармуровим та демонстрував вишуканий стиль артдеко. Авторство даного об’єкту належить архітекторам Юзефу Шостакевичу та Людомилу Дюрковичу. Скульптурні зображення кам’яних янголів та святих, Єлизавети й Станіслава, були виготовлені випускницею Львівської художньо-промислової школи й академії Мистецтв Кракова Яніною Райхерт. Місцем виготовлення вівтаря стало підприємство Чарторийських у місті Журавня.
У 1926 році декор церкви доповнився необароковим амвоном роботи Л. Репіховського та П. Війтовича.
1933 року компанія Железинських займалася виконанням орнаментальних вітражів, що спроектував Вавжинець Дайчак. На сьогодні ці елементи оздоблення, на жаль, втрачені. У період з 1935 року по 1936 рік була добудована крипта. Дахи церкви отримали нове бляшане мідне покриття. У планах передбачалося доповнення архітектурного ансамблю святині спорудами бурси й парафіяльного будинку. Проте збутися відповідним задумам не судилося.
Життя храму від 1939 року по сьогодення
На початку Другої світової війни церква внаслідок вибуху поруч із нею авіабомби зазнала суттєвих руйнувань. Постраждав і фасад, і шпилі костелу. Не зважаючи на ці трагічні обставини, богослужіння в храмі тривали до 1946 року, доки святиня не була закрита радянською владою.
«Совєти», що пропагували атеїзм, зрізали з вежі костелу хрест і стали використовувати приміщення святині як склади.
У 1980 році Львівський облвиконком прийняв рішення щодо включення колишньої церкви святої Єлизавети в місцевий реєстр архітектурних пам’яток.
Після здобуття Україною Незалежності, в 1991 році костел Ольги і Єлизавети, адреса якого площа Кропивницького 1, був освячений й переданий у власність місцевої греко-католицької громади. Пастором храму став Михайло Федорів. Цей священник ініціював початок капітального ремонту споруди церкви.
У результаті відповідних відновлювальних робіт дахи цього архітектурного об’єкта були перекриті повністю, а вікна його засклили. Реконструкція торкнулася й латинського престолу – він був демонтований та заміненим на греко-католицький.
Місцевими зодчими, що закінчили коледж імені І. Труша, був відтворений десяток скульптур, які ображали апостолів. Дві з них реставрації не потребували.
У травні 1994 року на вежу храму повернувся хрест. Виробником цього християнського символу, що важив 400 кг, стало львівське локомотивно-ремонтне підприємство. Процес основної реконструкції святині тривав упродовж чотирьох років. Пізніше вівтарну частину церкви прикрасили вітражі роботи Валерія Шаленка.
А на початку 2000-х років територія храму була огороджена металевим кованим парканом, який виготовив той самий завод, що зробив новий хрест.
Не можна сказати, що на цей момент всі реставраційні роботи в церкві завершилися: вони тривають і досі. Кілька років тому в ній з’явилася тепла підлога, підлогове покриття з керамічної плитки, та знову відремонтували дахи. Змін зазнав і екстер’єр святині: були виконані роботи з відновлення віконних розеток, замість старих віконних вікон будівельники встановили сучасні склопакети, а ще реставрували деталі кам’яного декору. Останніми роками в храмі влаштовано цоколь, виконано ремонт усіх сходів, включаючи гвинтові східці всередині веж та кам’яні, розташовані перед головним входом.
Шедевральна архітектура та оздоблення
Діюча нині церква Ольги і Єлизавети у Львові, розклад Богослужінь якої вивішений на фасаді, є справжнім шедевром архітектурного мистецтва.
Встановлена ця культова споруда на кам’яному фундаменті, стіни її зведені з цегли, а для декорування храму з зовнішнього та внутрішнього боку майстри використовували білий камінь. Будівля костелу включає три нефи, трансепту та порівняно вужчий вівтар.
Західна сторона святині стала місцем встановлення монументальної композиції «Розп’яття з предстоячими». З обох боків фронтальної сторони фасаду розташовуються башти з верхівками у вигляді прямовисних шпилів, увінчаних хрестами. На північному боці споруди знаходиться вежа з аналогічним шпилем, висота якої сягає аж 85 метрів. На її верхівці встановлена фігура святої Єлизавети.
Інтер’єр церкви стрічає прихожан та туристів величезними масивними колонами, що розділяють нефи й плавно переходять угору, утворюючи звід з вишуканим, зірчастим переплетінням.
Окрасою мармурового центрального вівтаря є скульптура святого Йосифа, що вважається заступником ремісників. Обабіч даної статуї можна побачити зображення янголів, які опустилися на коліна. З давніх часів у капличці костелу зберігся монумент, який зображує Ісуса Христа. Удалося вціліти й трьом фігурам розп’яття – нижче хорів і в крилі.
Цікаво, що ця розкішна церква є другою за висотою будівлею міста Львів. На її центральному шпилі є оглядовий майданчик, з якого відкривається неймовірно красива панорама. Двері храму відкриті для відвідувачів щодня з 7.00 до 19.00 години, а піднятися на його верхівку є можливість з 12.00 до 17.00.
Більше цікавих новин про історію Львову ви можете прочитати у розділі статті “Історія Львову” на нашому порталі.